Роман Виктюк отправится в космос

- Альо? Шо ти хочеш, я зараз далеко! Ну добре, слухай. Проблема, яка мене цiкавить зараз, якою я живу, - це зв'язок мiж творцем i владою. Я думаю, у нашому суспiльствi саме час заговорити про взаємини, у яких перебувають людина творча, митець i влада, що над тобою i в тобi. Я довго шукав твiр, де про це йдеться, i я знайшов - п'єсу Роберта Лотара «Король Арлекiн». У Московському камерному театрi її намагався поставити генiальний режисер Олександр Таїров, але йому, звiсна рiч, не дозволили, бо п'єса надто прямолiнiйна, правдива. Подивимось, що у мене вийде, - я роздобув варiант Таїрова i таким чином збираюся продовжити те, що вiн почав.

А зараз ти знаєш, куди дзвониш? Аж у Барнаул, на Алтай! Колись давно я пообiцяв Василю Шукшину, з яким спiлкувався, що приїду сюди i щось поставлю. А обiцянки треба виконувати, i тому я працюю в Алтайському драмтеатрi. Ставлю «До свидания, мальчики!» за книгою Бориса Балтера. Втретє працюю над цим твором, але зараз це щось неймовiрне, бо я вiдiбрав шiсть студентiв мiсцевого театрального, трьох хлопцiв i трьох дiвчат. Вони так грають, би ти бачила! У мене тiльки прогон закiнчився, так я не хотiв їх вiдпускать.

Тут, на Алтаї, є такi мiсця, де людина може контактувати з космосом, оновлюючись, омолоджуючись, пiзнавати природу i себе. Сюди Микола Рерiх приїздив, аби черпати божественну енергiю. Так от, закiнчу свою роботу - i туди. Хочу пролетiти над рерiхiвськими мiсцями, пожити там днiв iз 10 i, нарештi, скласти повне уявлення, що ж воно таке - космос. Бо коли малюють у декорацiях темне небо, зiрки, планети i комети, воно, звичайно, не брехня, але чистої води вигадка. Космос - це ж набагато бiльше, нiж планетарiй, правду я кажу? От. У кожного вiн свiй, i я свiй хочу знайти. Коли, як не тепер? Знайду, уявлю i обов'язково покажу глядачам на театральнiй сценi.

Що вiзьму з собою? Та про шо ти говориш - звичайно, книжки! Ось зараз читаю про Святий Грааль - нове дослiдження. Та й дискiв набрав. Три картини Вiсконтi - його, менi здається, можна все життя вiдкривати i не вiдкрити... Ну, i своє взяв, що колись давно назнiмав. Ой, аж смiшно зараз дивитися! Хоча студентам подобається, дехто навiть захоплюється. А я вже й не пам'ятаю, що у мене таке було!

Ось приїду з Алтая у Москву - й одразу на сесiю (профессор Виктюк преподает в Российской академии театрального искусства. - Авт.). Буду мучити дiтей, а шо робить? Не вiриш, що я таке можу? Повiр, бо педагог я дуже суворий. Та це лише заради їхнього блага.

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter