В разделе: Архив газеты "Бульвар Гордона" Об издании Авторы Подписка
Эпоха

Слава Богу, что в беспределе оказался он не при деле...

Виталий КОРОТИЧ. «Бульвар Гордона» 13 Февраля, 2009 00:00
На 85-м году жизни скончался всемирно известный украинский классик, Герой Украины, мудрый, светлый, порядочный человек, большой друг нашей газеты Павло Архипович Загребельный
Виталий КОРОТИЧ

Справжнi дiячi культури зажди неповторнi, тому їх так мало i через це їхнi присутностi й вiдходи закарбовуються в нацiональнiй iсторiї назавжди. Павло Загребельний роздiлив з своїм народом бiльшiсть негараздiв i трiумфiв останнього часу — вiн був з Україною в лiта Голодомору, i в роки вiйни, i в становленнi Незалежностi.

Довге життя Павла Архиповича прийняло до себе не лише славу й радiсть, але i безхлiб’я, навали чужинських армад, наступи бездуховностi, концтабiрний жах — вiн вистояв, бо був людиною височезної гiдностi й неметушливого таланту. Таких в нас нiколи не бувало в надмiрi, але такi люди були отими часточками вуглецю в залiзi, що роблять залiзо сталлю, а Малоросiю — Україною.

Крицево чесний характер Загребельного був твердим i непiдвладним iржi. Його ламали не раз i не раз намагалися перегнути у той чи в iнший бiк — вiн лишався самим собою, хоч кожного разу платив за це нервами, серцевим болем, доносами, якi супроводили його письменницьку кар’єру невблаганно й невiдворотно. Смiю сказати, що я дружив з Павлом i бачився з ним майже 50 останнiх рокiв — нiхто не сказав менi стiльки немилосердних слiв i не допомiг менi вiдбиватися вiд чужих наклепiв, як вiн.

Вiн був наче весь з м’якого полтавського чорнозему з житомирських гранiтiв, так єдналися в цiй людинi твердiсть i доброта. Вiн дуже вiдчував фальш i зiпсував стосунки з багатьма письменниками саме через те, що iснував на рiвнi немилосердя у мiжлюдських взаєминах — коли любив когось, то любив щиро й розверсто, а коли не поважав — також вiд усього серця. А це найважче — iснування у єдиному варiантi, коли багато хто з начальства й колег побоюються твого ставлення до мистецтва вигiдних брехень.

Через це стосунки з письменницьким i державним оточенням складалися в Загребельного не завжди iдеально. Його, найосвiченiшого нашого письменника, не тягли за вуха до академiчного крiсла, не виштовхували на трибуни й не призначали у депутати. Але все одно — у XX столiттi Загребельний був романiстом, якого в нашiй культурi ще не було, єдиним українським прозаїком всеєвропейського й свiтового класу.

Його перекладали ще пiвстолiття тому на рiзнi мови — не за рознарядками, а через якiсть романiв. Вiн принiс картини української iсторiї до людей, якi нiчим таким не цiкавились, — для нацiонального виховання вiн зробив бiльше, нiж цiлi батальйони трибунних балакунiв. Прекрасно, що Загребельного багатотомно видають i зараз — безумовного класика сучасної української прози.

Вiн нiчого не благав анi у попередньої, анi у сучасної влади — дiстав геройське звання, подякував за нього i продовжував жити, не маючи нiякiсiньких пiльг i не випрошуючи їх. Здавав у найм мiське мешкання, дiставав заробленi гонорари — на життя вистачало.

Загребельний пильнував чистоту свого оточення. З одним припинив стосунки, коли той облишив клясти буржуазних нацiоналiстiв i оголосив себе членом УПА, а до когось охолов, бо колишнiй приятель подався у комунiсти, якi пообiцяли мiсце в парламентi.

Павло Загребельний був сам собi парламентом, а всiм нам — суддею та еталоном. Вiн виховав прекрасних дiтей, онукiв, кохав свою єдину на цiле життя дружину, любив приймати друзiв i землякiв при щедрому столi. Без Павла Архиповича нас стало набагато менше, а лiтература збiднiла й засумувала. До рiвня Загребельного треба зростати, й вiриться, що наша словеснiсть вiдповiдально зберiгатиме його уроки в собi.

______



Виталий Коротич, Евгений Евтушенко, Александр Швец, Павло Загребельный и Дмитрий Гордон: дома у Павла Архиповича в Конче-Озерной. 26 августа 1999 года

Фото Феликса РОЗЕНШТЕЙНА


Дорогой Павло Загребельный,
Пусть вокруг беспредел запредельный,
Слава Богу, что в беспределе
Оказались Вы не при деле.
Но зато Вы при деле чести,
Там, где совесть и слово вместе,
И спасибо за то, что когда-то
Вы пробили так хитровато
Мой мальчишеский стих сквозь цензуру,
Обманув ее, словно дуру.
И за это, дыша свободно,
Благодарен я вам старомодно.
(Неспособные на благодарность,
Приговор Вам от Бога — бездарность!).
Вам хочу пожелать, молодые
Всей земли, Украины, России,
Чтобы все вы в грядущей дали
Старомодностью этой страдали!


1999 год             Евгений ЕВТУШЕНКО


Читайте также:




Если вы нашли ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter
Комментарии
1000 символов осталось